Як виникає веселка?

   Звідки береться дивовижне барвисте світло, що витікає від дуг веселки?
   Всі веселки — це сонячне світло, розкладене на компоненти і переміщене по небсхилу таким чином, що здається ніби витікає з його частини, протилежної тій, де знаходиться Сонце.
   Наукове пояснення веселки вперше дав Рене Декарт в 1637 р. Декарт обґрунтовував пояснення на підставі законів заломлення і віддзеркалення сонячного світла в краплях падаючого дощу. Тоді ще не була відкрита дисперсія — розкладання білого світлу в спектр при заломленні. Тому веселка Декарта була білою.
   Через 30 років Ісак Ньютон, що відкрив дисперсію білого світлу при заломленні, доповнив теорію Декарта, пояснивши, як заломлюються кольорові промені в краплях дощу. За висловом американського ученого А. Фразера, що зробив ряд цікавих досліджень веселки вже у наш час: "Декарт повісив веселку в потрібному місці на небосхилі, а Ньютон розфарбував її всіма фарбами спектру".
   Не дивлячись на те що теорія веселки Декарта — Ньютона створена більше 300 років назад, вона правильно пояснює основні особливості веселки: положення головних дуг, їх кутові розміри, розташування кольорів у веселках різних порядків.
   Для пояснення веселки ми і обмежимося теорією Декарта — Ньютона, яка підкуповує своєю дивовижною наочністю і простотою.